Їжали самостійно до Карлівки, а звідти на хвості оунівського джипа, якиі виїздив назустріч.
Розвантажувалися, сховавшись про всяк випадок в ангарі. Навколо гупало, і дуже неслабо.
З тієї ж причини зустріч була не довгою, хоча й дуже теплою.
П"ять сотень ще майже теплих пиріжків, спечених вночі спецпідрозділом Котика розлетілися по окопах разом з кавою, чаєм, різноманітним вареннями, медом та іншими ніштяками. А ми полетіли додому.
Дорогою ще було багато чого вартого уваги тих, хто заглядає сюди, та ми обмежимось коротеньким звітом , для того, щоб оповісти дещо важливіше.
навіть не можу зрозуміти з чого почати
доведеться з початку - в голові лише одна фраза:
ТЕАТР АБСУРДУ
Ще як їхали в той бік, на блокпості біля Межевої нам вказали жезлом на узбіччя. Ми звикли до уваги "нацгвардії" на зворотньому шляху - шукають "картошку", "мило", "сємачкі". Звикли до ненависті, яку ті не ховали - це ж ввшники з майдану, а ми оранжоидьі бендеровидньіе.
А на схід вільно завжди їхали.
Далі ніби спогади річної давнини - дізнавшись що ми волонтери, жлоби у одностроях з символикою БЕРКУТ вимогають вийти з машини і видати всі заборонені речі.
Домовляємось підкорятись - треба їхати.
Беркута, чи хто вони тепер, не задовільекні відсутністю забороненого і починають обшукувати машину.
- Що шукаєте? - питаю.
- Оружиє!
- Боїтесь щоб на фронт не потрапила зброя?
- Какая зброя?
- Какоє ви їщїтє оружиє?
Раптом витягають з під сидіння сокиру - а ета что ?!! Топор! Покажитє содєржимоє карманов!
Терпимо. Витягаємо все з карманів. Серед гаджетів. ключів т цигарок і ножі - звичайні складанчики.
Починаємо відгавкуватись. що все це. мовляв, звичайні інструменти і нічого незаконного у нас нема.
Беркутята нервують.
Підходить офіцер, дивиться з явною ненавистю. Я мабуть теж, бо капитан питає, чи маю судимість
- Маю!
- Статья?
- Політічєская!
- Жог солдат в Кієвє на майданє?
- Помиляєтесь! Я солдатам допомогу везу!
- А за что же привлекался?
- Вдома, у Дніпрі жог! Тільки не солдат.
- Ви можєтє тут часов шесть простоять!
Далі шукають наркотичні речовини - розкручують ліхтарики та авторучки, вміло обшукують кишені, залазять пальцями в шкарпетки.
- Які наркотики подобаються? Може іншого разу привезти чогось? - сміємось.
Мусорята грозяться поставити нас на коліна, та ми сміємось далі, і ті , пообіцявши добре инас огледіти на зворотньому шляху, дають дозвіл їхати далі.
Коли вертались. майже те ж саме було, тільки без охвіцера, і сержант забрав у нас пакунок чаю.
Порошкович і ко зберегли мусоровійська поапєрєдніков - ті самі, що вистрілювали очі патріотам на майдані.Годують їх, одягають і озброюють краще за фронтовиків.
Для чого?
Питання риторичне.
Ясно і так - ВОНИ бояться НАС більше за будьякого путіна.
5.jpg 909,46К 61 Количество загрузок: 6.jpg 1,17МБ 74 Количество загрузок: 7.jpg 1,13МБ 65 Количество загрузок: 8.jpg 1,07МБ 64 Количество загрузок: 10.jpg 1,06МБ 67 Количество загрузок: 11.jpg 1,18МБ 65 Количество загрузок: 12.jpg 1,07МБ 67 Количество загрузок: 13.jpg 1,13МБ 68 Количество загрузок: 15.jpg 1,06МБ 67 Количество загрузок: 16.jpg 662,16К 67 Количество загрузок: 17.jpg 1,14МБ 72 Количество загрузок: 18.jpg 1,23МБ 79 Количество загрузок: 19.jpg 984,64К 76 Количество загрузок: 20.jpg 1,05МБ 74 Количество загрузок: 22.jpg 1,14МБ 69 Количество загрузок: 23.jpg 1,31МБ 74 Количество загрузок: 24.jpg 1,27МБ 74 Количество загрузок: 25.jpg 1,18МБ 70 Количество загрузок: 26.jpg 1,15МБ 77 Количество загрузок: 27.jpg 1,3МБ 73 Количество загрузок: 29.jpg 1,16МБ 72 Количество загрузок: 30.jpg 1,28МБ 71 Количество загрузок: 31.jpg 1,28МБ 74 Количество загрузок: 28.jpg 1,32МБ 76 Количество загрузок: 32.jpg 1,28МБ 74 Количество загрузок: 33.jpg 1,27МБ 75 Количество загрузок: 34.jpg 1,03МБ 77 Количество загрузок: 35.jpg 254,22К 81 Количество загрузок: